Комунальний заклад "Середня загальноосвітня школа № 9" Кам'янської міської ради

 





Директор навчального закладу

 Автор: Кожушко Тетяна Миколаївна

Директор комунального закладу

                    «Середня загальноосвітня школа №9»

Кам’янської міської ради

м. Кам’янське

 

Побудова соціально – психологічного клімату

педагогічного колективу школи.

В час стрімкого розвитку українського суспільства, загальноосвітня школа завжди була і залишається основним навчально – виховним інститутом суспільства. В сучасних умовах змін в духовному і політичному житті країни, відсутності в суспільстві загальновизначеного ідеалу виховання – професійна активність вчителя – є основою впливу на розвиток свідомості та особистості молодого підростаючого покоління. Як писав видатний український педагог В.О. Сухомлинський: «Наша праця - формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставити».

Педагогічна діяльність – це багатогранний процес, пов'язаний з навчанням та вихованням учнів. Центральною ланкою усієї педагогічної діяльності є не тільки особистість вчителя, а й спільна діяльність усього педагогічного колективу. Відповідність та додержання освітніх стандартів вимагає від нас  високої педагогічної культури та методичної майстерності. Перед керівником школи стоїть завдання – допомогти педагогічному колективу бути на рівні сучасних вимог, які постають перед організацією навчально – виховного процесу.

В цьому сенсі задача директора школи у побудові взаємодії усіх учасників навчально - виховного процесу набуває все більшого значення для сучасної школи, бо порушення взаємозв’язків у процесі спільної педагогічної діяльності призводить до втрати успішності в роботі, в неможливості пошуку творчих рішень найрізноманітніших завдань, в неефективному досягненні цілей навчально – виховного процесу.

Що ж може стати на перешкоді у побудові взаємодії між вчителями? Це особливості, які притаманні тільки педагогічному колективу. Розкриваючи головну їх особливість, необхідно відзначити поліфункціональність вчительської професії. Сучасний вчитель одночасно виконує функції вчителя-предметника, класного керівника, керівника гуртка або студії, громадського діяча. Інша особливість педагогічного колективу полягає в його високій ступені самоврядності. Основні, принципові питання життя і діяльності цього колективу є предметом обговорення на різних рівнях управління. Підтвердженням цього є діяльність ради школи, педагогічної ради, методичних комісій, громадських організацій. Однією з особливостей діяльності педагогічного колективу є спільний характер праці, колективна відповідальність за результати своєї діяльності. Індивідуальні зусилля окремих вчителів, особливо на середньому та старшому ступенях навчання, не принесуть бажаних успіхів, якщо вони не погоджені з діями інших педагогів, якщо немає єдності дій, вимог до організації режиму дня школи, до оцінки якості знань учнів та ін. До числа особливостей життєдіяльності педагогічного колективу необхідно віднести також відсутність часових рамок на виконання тих чи інших видів педагогічної праці. Це часто є причиною перевантаження вчителів. Спостереження показують, що в силу ряду причин матеріального, тимчасового порядку, різко скоротилося число літературних видань, періодичної преси, які виписують педагоги,  число відвідувань вчителями кінотеатрів, музеїв і виставок. Специфічною особливістю педагогічного колективу є його переважно жіночий склад, що не може не впливати на характер взаємовідносин, що виникають у ньому. Жіночі колективи більш емоційні, частіше схильні до зміни настроїв, більш конфліктні, ніж ті колективи, в яких в значній частині є чоловіки.

Не треба забувати, що педагогічний колектив є частиною суспільства, головна відміна якого полягає в специфіці діяльності. Ефективність діяльності вчительського колективу визначається рівнем  педагогічної культури його членів, характером міжособистісних відносин, розумінням колективної та індивідуальної відповідальності, ступенем організованості та співробітництва. Таким чином, створюються міжособистісні зв’язки, що виявляються в сукупності психологічних умов, які можуть сприяти або перешкоджати діяльності всього колективу.

Стан і характер міжособистісних стосунків є соціально – психологічним кліматом педагогічного колективу школи. Соціально – психологічний клімат виконує декілька функцій. Це і консолідуюча (згуртування колективу, об'єднання зусиль для розв'язання навчально-виховних завдань); стимулююча (реалізація емоційного потенціалу, життєвої енергії колективу); стабілізуюча (забезпечення стійкості внутрішньо колективних відносин, створення передумови для успішної адаптації нових учасників); регулююча (утвердження норм взаємин, етичного оцінювання поведінки індивідів) функції.

На соціально-психологічний клімат у педколективі впливають зміст праці та ступінь задоволеності людей нею; умови праці й побуту та задоволеність ними; міжособистісні стосунки; стиль керівництва, особистість керівника. Зважаючи на складність педагогічних колективів, неоднорідність процесів, що відбуваються в ньому, керівник освітньої установи повинен знати та враховувати у побудові взаємодії психологічні особливості вчителів, їх соціальні позиції, пріоритетні соціальні ролі та ціннісні орієнтації, специфіку мотивації їхньої діяльності та поведінки, уміти діагностувати та аналізувати характеристики колективу і як наслідок – прогнозувати розвиток психологічного клімату.

Як же визначити приязний тип соціально – психологічного клімату педагогічного колективу? Якісними показниками сприятливого типу соціально – психологічного клімату колективу, насамперед, є довіра в ньому, доброзичливість, висока взаємовимогливість і здорова ділова критика, вільне висловлювання власної думки під час обговорення робочих питань, відсутність тиску керівника, можливість займати активну позицію у процесі ділового спілкування, комунікативна та організаторська грамотність і активність, наявність умов для професійної та творчої самореалізації і самоствердження кожного окремого працівника.

Що ж треба зробити, щоб згуртувати та організувати педагогічний колектив у велику родину? Адже у кожного з педагогів свій особистий трудовий досвід, індивідуальний професійний почерк, особистісні характеристики, інтереси, мотиви, потреби й уподобання. А головне, що згуртування такого колективу, не повинно привести до обмеження свобод, а навпаки повинно забезпечити простір для максимальної реалізації особистості у досягненні цілей навчально – виховного процесу.

Як показує мій особистий досвід, визначну роль у створенні комфортного середовища для колег є поєднання офіційної і неофіційної сфер спілкування. Чим вища ця єдність, тим ефективніше та згуртованіше працює наш колектив. З одного боку спілкування вчителя в педагогічному колективі відбувається на офіційному (формальному) рівні – це педагогічні ради, методичні об’єднання, збори і т.ін. Такий вид спілкування виникає за необхідності реалізації професійної діяльності. Формальні стосунки в педагогічному колективі обмежуються чітко визначеними функціональними ролями. Вони задовольняють у діловому спілкуванні певні сподівання стосовно співрозмовників, пов’язані з їх професійним статусом: компетентності, наукової та ділової кваліфікації, виконавчої дисципліни, моральної відповідальності, професійної етики. Такі стосунки можуть доволі чітко регулювати виконання професійних обов’язків.

Але тиск може призвести до психологічної та професійної ізольованості вчителя, що, в свою чергу, може стати причиною невисоких результатів роботи, порушення трудової дисципліни, неякісного виконання функціональних обов’язків, напруженості та байдужості в особистих стосунках, конфліктності, бажання змінити місце роботи.

Тому, я вважаю, що без неформальної компоненти в діловому спілкуванні ми не можемо обійтись. Неформальне спілкування певною мірою залежить від професійного, бо воно відбувається на роботі, у формальній обстановці, але прояв його є доволі самостійним.

Деякі види неформального спілкування можуть носити стихійний характер (товаришування один з одним), але більшість видів можна моделювати. Наприклад, в організації проведення педагогічних рад, консиліумів, зборів використовувати сучасні інтерактивні технології. Це і семінари – практикуми, тренінги, ділові ігри, круглі столи, захисти досліджень, групове моделювання,  диспути, інтерв’ю. Такий підхід до організації та проведення формальних видів педагогічного спілкування  дає можливість вирішити проблемні питання демократичним шляхом – внаслідок спільного обговорення, прийняття колективних рішень, і все це через досвід, надбання колективу, а не через нав’язливе адміністративне бачення проблеми. Робота в малих групах, використання різних форм дискусій, „мозкового штурму”, ситуативного моделювання та інших інновацій, як при підготовці до педради, так і під час засідання, дає можливість залучити всіх вчителів до активної творчої діяльності; узгодити думки колективу  на основі власних досліджень, апробацій, напрацювань; розвиває колегіальний стиль спілкування.

Щоб задовольнити потребу особистості в самоствердженні, в нашій школі проводяться такі заходи, як:

Ø    конкурси на кращого фахівця ;

Ø    надання самостійності та можливості проявити ініціативу і впроваджувати нові ідеї, технології тощо;

Ø    прилюдно, на нарадах та зборах колективу згадуються досягнення та успіхи окремих працівників;

Ø    систематично проводяться зустрічі і бесіди з колективом, пояснюються заходи адміністрації, надається вичерпна інформація з різних питань діяльності школи;

Ø    дотримується етика ділового спілкування: поважається гідність кожного члена колективу; ввічливість у спілкуванні: дотримання культури і конкретності при здійсненні критики працівників; вивчаються  особливості підлеглих, їхні риси характеру та інтереси;

Ø    враховуються очікування підлеглих, їх мотиви і потреби.

Дотримання цих та інших методів сприяє зниженню напруженості в колективі та запобігає виникненню конфліктних ситуацій.

Особливу роль в згуртуванні колективу відіграє спілкування в неформальній обстановці. Це і святкові виїзди на природу, колективні екскурсії, поздоровлення колег з днями народження та ювілейними датами, святкування професійних і загальнонародних свят, традиційне уже святкування Тетяниного дня, підтримка колег в скрутних життєвих обставинах. Це піднімає моральний дух колективу, знімає психологічне напруження, допомагає подолати психічне та фізичне навантаження, емоційно розгальмовує психіку людини.

Як показує мій практичний досвід, кожний керівник може обрати свій метод побудови соціально – психологічного клімату колективу. В цій сфері професійної діяльності керівника, нема і не може бути одного рецепту на всі випадки, але саме головне - це пам’ятати, що спочатку треба створити умови праці для працівника і тільки потім вимагати її плідності.